˙˙·٠•● ๑۩۞۩๑СКАЛАТ๑۩۞۩๑●•٠·˙

Описание

Скалат лучший город!!!!!!!! Скалат, місто, положене на зах. Поділлі над р. Гнилою, р. ц. Підволочиського району Тернопільської області; 4 300 меш. (1966). Фабрика побутової хімії, харч. комбінат, кукурудзокалібрувальний зав. Відомий з 1569 (як село), 1630 у С. збудовано фортецю; за Австрії й Польщі пов. м. Замок, збудований 1630, відновлений у 18 ст. Невелике містечко на Тернопільщині, в 36 км від Сатанова та приблизно в 30 км на південний схід від Тернополя. Виходячи з цієї інформації, вирішуйте, яким шляхом добиратись сюди вам найзручніше. Для кам'янчан можу додати, що з міста двічі на день — о 8.15 та по обіді — ходить рейсовий автобус. Відоме поселення з 1564 р., магдебурзьке право отримало в 1600 p. Дослідник української середньовічної архітектури Орест Мацюк писав про старовинну синагогу в Скалаті, особливостю якої було планування в вигляді літери Т. Чесно кажучи, знайти цю споруду нам не вдалося, а от чотири ошатні башти Скалатського замку видно вже здалеку, коли ви лише під‘їжджаєте до міста і минаєте великий став. Поруч розташовано охайний костел — навряд чи той, про який писав польський «Slownik Geograficzny» у 1880 р. (Там є згадка про мурований Маріяцький храм з 1827 р.) Цей храм підірвали в 1950-х перед візитом в край Микити Хрущова (боялися, аби не гірше — він був тим ще шанувальником архітектури. Скажімо, наказав з чернівецького Єврейського дому позбивати закутих атлантів — бо то символ рабства. Добре, там хоч вчасно схаменулися). Відбудували костел вже за незалежної України. Католицька парафія тут, до речі, існує ще з 1632 р. До замку можна під‘їхати як центральною дорогою міста, так і звернувши в провулочок… але краще їхати таки центральною трасою. Дорогою зверніть увагу на кілька збережених сецесійних кам‘яничок, в яких розташовані крамниці і кафе «Фортеця» і «Магдебурзьке право». Отже, замок у Скалаті. Розташована трвердиня у південно-західній частині міста, у заплаві ріки Гнилої. Побудовано його у 1630 р. польским мечником Кшиштофом Віхровським у формі неправильного чотирикутника. На той час замок охороняв під‘їзди до міста, а зараз знаходиться в самому центрі населеного пункту. З півночі та південного сходу оплот міста оточував рів глибиною до 2 метрів, заповнений річковою водою. З двох інших боків доступ до фортеці перекривали болота. Найдовшою була північна сторона форпосту (92 м), південна і західна мали по 72 метри, найкоротша східна стіна була 63 метри завдовжки. На рогах стояли (і поки ще стоять) п'ятикутні в плані вежі. Можна припускати, що й ставок коло замку відігравав певну рольу обороні замку: принаймні, свідчення про нього є в костельних книгах ще від 1728 року. Замок постраждав у 1648 та 1651 роках від Хмельниччини: озброєні загони бідноти захопили і зруйнували фортецю. Під час воєн з турками (1672 р.) фортеця була сильно зруйнована та втратила свої оборонні функції. В кінці XVII ст. новий власник замку Ян Фірлей перебудував його та використовував як своє житло. На замковому дворі, поблизу східної стіни, виростає палац, у північно-східній фортечній стіні з'являється кам'яна в'їздна брама з двома воротами по боках, пишно декорована кам'яним рицарем, вазами і меморіальною дошкою з описом історії замку. Старі вежі теж оновили: два верхніх яруси вимуровали з цегли і обличкували тесаними регулярними блоками вапняку. Стіни замку з усіх боків сягали 6-метрової висоти та двометрової товщини. В кінці ХІХ ст. на кошти графа Ростовського архітектор Теодор Талевський відреставрував башти замку в неоготичному стилі. Тут потрібно пояснити, що в той час історичні споруди реставрували… гм… скажімо, досить своєрідно. Настільки своєрідно, що англійський мистецтвознавець ХІХ ст. Д. Рескін казав: «Реставрація є найбільш повний вид руйнування, яке може перенести будинок». Реставрували тоді в так званому стилістичному стилі (не сваріть мене за це масло масляне, це не мій термін!), основи якого закл