Поиск
аварские песни 2014г

аварские песни 2014г

Подписчики: 4 800 подписчиков
ID: 75131633

Блокировка:

Нет ограничений

Верификация:

Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте

Видимость

открытое

Популярность:

У сообщества нет огня Прометея

Домен:

club75131633

Описание

вступаем в группу аварские песни

/////Тернопіль FOREVER//////. Якщо вам не байдужий Тернопіль то ця група для вас
Люди на території Тернополя, що звалося колись Сопільче чи Топільче, селились значно раніше, ніж тут було засновано місто. Їх приваблювали родючі землі на лівому березі Серету, дрімучі ліси, в яких можна було сховатись від нападників. Нині в Тернополі та околицях виявлено сліди стоянок первісних людей, тому припускають, що територія міста була заселена вже в Х тис. до н.е. Давньоруське укріплення Топільче (Сопільче) було зруйноване під час зимового 1240-1241 рр. походу Батия до Карпат.
Проте вперше у документах Тернопіль згадується у 1540 році, коли польський король Сигізмунд I видав краківському каштелянові, великому коронному гетьману, Янові Амору Тарновському, грамоту на заснування міста та володіння землею навколо нього. Будівництво фортеці на березі ріки Серет в урочищі Сопільче (Топільче) тривало вісім років. Був зведений замок, який мав охороняти південно-східні кордони королівства від набігів татарів.
У XVI столітті Тернопіль займав невелику територію. Місто охороняли Шевська, Кушнірська вежі та Кам‘янецька брама. Разом із замком, синагогою, церквою Різдва та Воздвиженським храмом вони входили у фортифікаційну систему давнього Тернополя.
Місто з трьох боків оточувало озеро та болота, а зі сходу воно було укріплене широким сухим ровом з валами, частоколом і двома вежами в кутках. Поза центральною частиною простяглися передмістя: Заруддя - на півночі, Збаразьке - на північному сході, Смиковецьке - на сході та Микулинецьке - на півдні.
1548 році місто отримало Магдебурзьке право, згідно яким Тернополю надавались деякі привілеї. А саме: його жителі на 15 років звільнялися від податків, на 20 років від сплати мита, а також право влаштовувати три ярмарки на рік та щотижневі торги і мати склади на товари для закордонних купців.
Ян Тарновський будучи коронним гетьманом Речі Посполитої не часто бував у Тернополі. Проте місто добре адмініструвалося, його економіка зростала і приносила гетьману значні прибутки. Вже в 1548 році місто отримало Магдебурзьке право. Мешканців заохочували до зведення власних садиб. Розмір будинків не повинен був перевищувати 10,5 на 23,5 м. До кожної будівлі прилягав більший або менший земельний наділ. Будинок і город складали неподільну власність і не могли бути проданими окремо. Згодом поселенці виплачували за садиби по 18 грошів і 2 пів мірки вівса. Крім оплати, городяни відробляли на панському полі 2 дні щотиждня, складали данину медом і свининою. За користування правом ловити рибу в ставу треба було брати участь в ремонті греблі та лісопилок. Згодом, з 1559 р., повинність була замінена грошовою оплатою.
Згодом Тарновський звів у Тернополі замок. Місто росло і процвітало, витримуючи різні історичні катаклізми. Живе воно і сьогодні, милуючи тернополян та приваблюючи численних туристів. «Місто над ставом», - звуть його мешканці… «Мальовничий куточок України»,- називають Тернопіль гості.

/////Тернопіль FOREVER//////

Продам ОПЕЛЬ ВЕКТРА А. Продаю чудесную машинку Опель Вектра А
1992 года выпуска
объем двигателя 1,8 ,90 л.с.
цвет голубой металлик
моновпрыск
передний привод
гидроусилитель руля
задние стекла тонированы
МР3
сигнализация, центральный замок
недавно поменяны ГРМ+ помпа ,блок сцепления,масло ,фильтры
ЦЕНА 110000 РУБ. возможен торг
тел. 8(811)182-49-93

Продам ОПЕЛЬ ВЕКТРА А

ღ°•· Я♥Л♥Ю♥Б♥Л♥Ю К♥У♥Р♥О♥В♥С♥К♥О♥Е°•·ღ. Официальный сайт города Куровское http://www.kurovskoye.ru/ Первые поселения в окрестностях Куровского появились ещё в каменном веке. Стоянки первобытных людей время от времени меняя своё местоположение располагались в основном вдоль берега Нерской между Беливом и нынешней Краюшкой. С предметами быта жителей этих стоянок можно ознакомиться в Государственном историческом музее в Москве. С конца первого тысячелетия нашей эры близ Куровского селятся славянские племена вятичей. Вятичи хоронили умерших на курганах на Нерской неподалёку от Пролетарки. В XIV веке начал формироваться русский народ. Славянские и русские поселения на Нерской существовали всё это время, периодически меняя имя и место. Уже в XVI веке появляется Куровской починок. На месте которго в 1646 году впервые упоминается деревня Куровская. Первое дошедшее до нас упоминание о Куровской в Переписной книге Московского уезда гласит: В Гуслицкой волости значится починок, что была пустошь Куровская, а в ней крестьян: во дворе Васька Григорьев с сыном Петрушкою, во дворе Андрюшка Иванов с сыном Власком, во дворе бобыль Игнашко с сыном Онтипкою. Вся деревня из трёх дворов: двух крестьянских и одного бобыльского. Первые дома в Куровской располагались на месте дома 101 по Советской улице, известного в народе как Старый замок. На протяжении последующих двухсот лет Куровская была мало примечательной деревенькой. Но на территории нынешнего Куровского она была не единственным поселением. Ей просто было суждено дать имя городу в дальнейшем, но вплоть до середины XIX века более значительной была деревня Спасская, находящаяся на территории современной Лесной улицы. Близ этой деревни стояла церковь, давшая имя деревне. В 1859 году на месте этой церкви был заложен Гуслицкий Спасо-Преображенский монастырь. Уже в 1860 году при нём открылась первая в этих краях церковно - приходская школа, долгое время остававшаяся единственной. На рубеже XIX - XX веков обитель была полностью отстроена в камне. Архитектурный ансамбль этого самого молодого в Подмосковье монастыря сильно пострадавший в годы большевисткого богоборчества всё же сохранился и в настоящее время восстанавливается. Колокольня монастыря (1913 г.) украшает герб и флаг не только Куровского но и всего Орехово - Зуевского района. А главный собор является уменьшенной копией Храма Христа Спасителя. Куровская стала усиленно расти и развиваться благодаря хлопко - ткацкому производству Балашовых, основанному в 1838 году в небольшом сарае с 10 станками. А уже в 1876 году было создано Товарищество манафактур Балашовых, на котором работало 670 человек. После этого фабрика начинает застраиваться каменными корпусами. При фабрике возводятся казарма, харчевня, чайная, дом управляющего (сохранились до нашего времени) и деревянная больница (не сохранилась). В 1890 году близ Куровской проходит железная дорога Орехово-Зуево-Егорьевск, а в 1913 году - Московско-Казанская, на которой появляется станция Куровская. Около неё быстро возникает железнодорожный посёлок с бойко торгующим рынком и земской начальной школой, открытой в 1912 году (сейчас в ней располагается музыкальная школа). Перед революцией 1917 года Куровская состояла из деревни, проходившей по линии современной Советской улицы., и станционного посёлка, образованного нынешними улицами Железнодорожной, Школьной и Свердлова (центральная часть). Эти две части Куровской отделены были друг от друга болотистой местностью через которую проходили 3 дороги, соединявшие их. После революции эти дороги будут застроены получат названия: Вокзальная, Почтовая и Комсомольская улицы. В целом жизнь в Куровской была тихой и размеренной. Так, за всю революцию 1905-1907 гг. в Куровской прошло всего 2 забастовки. Вскоре после Февральской революции 1917 года на Куровской фабрике был избран фабзавком - орган контроля от рабочих. В ноябре 1917 года Куровская стала центром Запонорской волости Богородского уезда. Фактически власть на фабрике переходит в руки фабзавкома, а в августе 1918 года фабрику национализируют. В 1921 год

ღ°•· Я♥Л♥Ю♥Б♥Л♥Ю К♥У♥Р♥О♥В♥С♥К♥О♥Е°•·ღ

Броди - це не лише кінцевий пункт нафтопроводу Одеса-Броди, але й місто у Львівській області!!!. Броди - центр Бродівського району. Розташоване в північно-східній частині Львівської області над річкою Суховилкою, що впадає в р. Стир, за 93 км від Львова.
Історія виникнення цього міста є дуже різноманітною і цікавою.
Назва міста походить, від того, що місто Броди розташоване на шляху перетинів двох річок з непрохідними болотистими заплавами. тому переправа через них проходила вдвох чітко визначених місцях - бродах.
Перша згадка про Броди у історичних джерелах була у XI ст.
В другій половині XIV століття Броди стали власністю польських феодалів. В 1441 році польський король Владислав ІІІ подарував Броди разом з навколишніми землями шляхтичеві Ленінському. Від того часу Броди належали польським магнатам. У ХVІІ ст.. тут збудовано замок, обведено його земляними валами та дерев'яними стінами з баштами і двома брамами - Львівською та Луцькою.
До об'єднання Галицького і Володимирського князівств князем Романом Мстиславичем в 1199 році, Броди виконували роль прикордонної фортеці Перемишльської волості Волинської землі. В 1241 році літописні Броди, як і багато інших руських городів, були знищені ордами хана Батия і з цього часу на протязі двох подальших століть про місто не зустрічається жодної письмової згадки. Однак його назва збереглася за поселення післямонголького періоду і зустрічається в грамоті польського і угорського короля Владислава ІІІ привілеєм, наданим у Буді - столиці Угорщини в 1441 році, король віддає Янові Сеніньському за заслуги в обороні руських земель від татар на вічні часи замок Олесько з містом і навколишніми поселеннями.
Броди - пролягали на шляху із русі на Поділля. Але все ж таки набіги кримських татар - не припинилися. То виникла необхідність зведення тут міцної фортеці. таке місце було знайдено посеред ставу, на “острові”. 22 серпня 1584 року король Речі Посполитої Стефан Баторій своїм привілеєм дозволив Жолкевському побудувати замок і заснувати нове місто на магдебурзькому праві. Місто отримало назву ”Любич” від родинного герба Жолкевських “Любичі”. В кінці ХVІ столітті Любич почали звати Бродами, а приміське село перезвали на Старі Броди.
Питання точної локалізації літописного місця до сьогоднішнього дня залишається відкритим. однак археологічні дослідження, аналіз виявлених давньоруських матеріалів, дані топоніміки дають підстави стверджувати, що місто могло знаходитися на території урочища заставки, на околиці Старих Бродів. Саме тут десь могли проходити охоронні укріплення городища, центральна частина якого, можливо, була розташована на високому піщаному пагорбі “ґолда” на лівому березі р.Суховілки. На жаль, в 1950-х роках його було повністю знищено під час будівництва шосейної дороги.
До 1787 року Броди були центром окружного уряду, а після перенесення його до Золочева вони були підпорядковані Золочівському округові. З 1866 року місто стало центром Бродівського повіту. Щодо національного складу, то у Бродах жило українське населення, польське, яке поселилось тут у XVI-XVII століттях, а також вірменське, що становило окрему громаду.
Економічний розвиток українських земель, а також вигідне географічне положення Бродів сприяло перетворення їх у місто зі значним прошарком ремісників і купців. У 1584 році місту надано Магдебурзьке право. В період феодалізму основну масу міського населення Бродів становили ремісничі майстри, середні і дрібні купці, що мали міське право. До другої групи належали плебейські верстви міського населення: міська біднота, комірники та слуги багатих міщан, втікачі із села, мандрівні ремісники тощо; до третьої багатії (купці і цехові майстри). У Бродах було й багато підприємств: фабрика свічок, спиртовий завод, млини, вапнярки, цегельні.В 1910 році в Бродах працювало 6 парових млинів, які виробляли муку і різну крупу, в основному із збіжжя, привезеного з Росії. Велике місце в промисловості Бродів посідало виготовлення півфабрикатів з кінського волоса і щетини. Сировину у великій кількості привозили з

Броди - це не лише кінцевий пункт нафтопроводу "Одеса-Броди", але й місто у Львівській області!!!

Установка автосигнализации | Бийск. Профессиональная установка автосигнализаций с автозапуском и без!
Автозвук.
Автозапуск.
Автоэлектрик.
Центральный замок.
Иммобилайзеры.
Парктроники и камеры заднего вида.
Шумо- и вибро- изоляция.
Установка любого дополнительного оборудования;

Установка автосигнализации | Бийск