Описание
Села — як люди. У кожного своє обличчя, своя неповторність, своя доля.
Наше село оповите легендами, що губляться в мороці віків. Тут жили, творили, кохали наші пращури, а тепер ми, їхні правнуки, хочемо багато чого навчитися в історії. Адже відомо, що народ, який має глибоке коріння, який пам'ятає знаменні віхи своєї минувшини -нездоланний.
Після підписання в 1793 р.
царською Росією та Прусією
конвенції про поділ Польщі
Правобережна Україна, де
утворюється три губернії —
Київська, Подільська і
Волинська — входить до Росії.
Пиків входить до Подільської
губернії. Цікаву інформацію
про Пиків 17-18 століття дає Є.
Сецинський: "В Старому Пикові,
між двома гатками
знаходиться великий насип,
який утворює ніби підвищений
острів. В цьому місці в давні
часи були споруджені замок,
єврейське поселення, церква і
винокурня.
Згодом замок втратив своє
безпосереднє призначення і
був зруйнований. Інші будівлі
перенесли на нове місце, які
стали називатися Новим
Пиковом.
В архіві збереглася «Жалоба
Брестського воєводина
Фрідріха Тишкевича на
краківського каштеляна князя
Януша Острозького», яка дає
нам відповідь на запитання,
коли виникло село Новий
Пиків. В скарзі йде мова про те,
що Острозький послав
озброєний загін на землі
Тишкевича і заснував на них
слободу Новий Пиків.
У складі цього загону були:
«старосты из мест украинских с
многими людьми: татаров,
чемерисов, и посполитого
человека». Ця подія відбулася в
жовтні 1611 року.
Цей документ дає відповідь і
на ще одне запитання про
причину поширеності в Пикові
прізвища Чемерис. Це нащадки
тих чемерисів, так називали
кримських татар, які прийняли
православну віру, що
поселились тут у давні часи.
У праці «Труды Подольского
епархиального комитета»
повідомляється: «Пиков имеет
почтовое отделение и
находится в 10 верстах от
Уладовки. Троицкий приход
Пикова состоит из двух разных
частей: собственно Пикова
Старого и деревни
Боржимовки. Эти поселення
находятся в местности
степной, ровной, низменной,
при р. Сниводе, образующей в
местечке большой пруд и
затем малый, из коих первый
занимает пространство в 600
десятин, не зарос камышем и
славится большим
количеством рыбы и раков.
Вследствии обилия воды,
образующей многочисленные
заливы и рукава, Троицкий
приход разделяется еще на
более мелкие части:
центральная часть вокруг
церкви, или собственно Пиков;
„Каминня“ — поселок за
рукавом, идущий от большого
пруда к малому, с плотиной и
мельницей;
„Хуторы“ — за большим и
широким заливом большого
пруда, и деревня Боржимовка,
приписана к приходу,
находящаяся за рекой, идущей
от малого пруда.
На землях Пиковских и
Боржимовских протекает
множество ручейков, часто
образующих рудные топи и
болота, а в давнее время
дававших воду
многочисленным прудам с
мельницами, остатки коих
вместе с плотинами видны и
до сегодня. Лесов мало.
Почва — черноземная, во
многих местах с торфом.
Гигиенические условия
местности можно признать
удовлетворительными.
Боржимовка раньше носила
название „Ксендзовка“,
потому, что пренадлежала
ксендзу пиковского костела. До
50-х годов 19 в. Пиковскому
приходу относилась также
деревня Антонополь (в 8
верстах). В 1783 г в Старом
Пикове (не считая
Боржимовки) насчитывалось
790 прихожан в 80 дворах; в
1790 г их было меньше — 344
человека в 58 дворах; на
Боржимовке в 1898 г
проживало 291 человек.
Все зти прихожане —
крестьяне малороссы,
занимающиеся по
преимуществу
хлебопашеством; лишь
немногие занимаются
ткачеством. Также, в приходе
живут католики и єврей в
значительном количестве.
Приходска
