Описание
Броди - центр Бродівського району. Розташоване в північно-східній частині Львівської області над річкою Суховилкою, що впадає в р. Стир, за 93 км від Львова.
Історія виникнення цього міста є дуже різноманітною і цікавою.
Назва міста походить, від того, що місто Броди розташоване на шляху перетинів двох річок з непрохідними болотистими заплавами. тому переправа через них проходила вдвох чітко визначених місцях - бродах.
Перша згадка про Броди у історичних джерелах була у XI ст.
В другій половині XIV століття Броди стали власністю польських феодалів. В 1441 році польський король Владислав ІІІ подарував Броди разом з навколишніми землями шляхтичеві Ленінському. Від того часу Броди належали польським магнатам. У ХVІІ ст.. тут збудовано замок, обведено його земляними валами та дерев'яними стінами з баштами і двома брамами - Львівською та Луцькою.
До об'єднання Галицького і Володимирського князівств князем Романом Мстиславичем в 1199 році, Броди виконували роль прикордонної фортеці Перемишльської волості Волинської землі. В 1241 році літописні Броди, як і багато інших руських городів, були знищені ордами хана Батия і з цього часу на протязі двох подальших століть про місто не зустрічається жодної письмової згадки. Однак його назва збереглася за поселення післямонголького періоду і зустрічається в грамоті польського і угорського короля Владислава ІІІ привілеєм, наданим у Буді - столиці Угорщини в 1441 році, король віддає Янові Сеніньському за заслуги в обороні руських земель від татар на вічні часи замок Олесько з містом і навколишніми поселеннями.
Броди - пролягали на шляху із русі на Поділля. Але все ж таки набіги кримських татар - не припинилися. То виникла необхідність зведення тут міцної фортеці. таке місце було знайдено посеред ставу, на “острові”. 22 серпня 1584 року король Речі Посполитої Стефан Баторій своїм привілеєм дозволив Жолкевському побудувати замок і заснувати нове місто на магдебурзькому праві. Місто отримало назву ”Любич” від родинного герба Жолкевських “Любичі”. В кінці ХVІ столітті Любич почали звати Бродами, а приміське село перезвали на Старі Броди.
Питання точної локалізації літописного місця до сьогоднішнього дня залишається відкритим. однак археологічні дослідження, аналіз виявлених давньоруських матеріалів, дані топоніміки дають підстави стверджувати, що місто могло знаходитися на території урочища заставки, на околиці Старих Бродів. Саме тут десь могли проходити охоронні укріплення городища, центральна частина якого, можливо, була розташована на високому піщаному пагорбі “ґолда” на лівому березі р.Суховілки. На жаль, в 1950-х роках його було повністю знищено під час будівництва шосейної дороги.
До 1787 року Броди були центром окружного уряду, а після перенесення його до Золочева вони були підпорядковані Золочівському округові. З 1866 року місто стало центром Бродівського повіту. Щодо національного складу, то у Бродах жило українське населення, польське, яке поселилось тут у XVI-XVII століттях, а також вірменське, що становило окрему громаду.
Економічний розвиток українських земель, а також вигідне географічне положення Бродів сприяло перетворення їх у місто зі значним прошарком ремісників і купців. У 1584 році місту надано Магдебурзьке право. В період феодалізму основну масу міського населення Бродів становили ремісничі майстри, середні і дрібні купці, що мали міське право. До другої групи належали плебейські верстви міського населення: міська біднота, комірники та слуги багатих міщан, втікачі із села, мандрівні ремісники тощо; до третьої багатії (купці і цехові майстри). У Бродах було й багато підприємств: фабрика свічок, спиртовий завод, млини, вапнярки, цегельні.В 1910 році в Бродах працювало 6 парових млинів, які виробляли муку і різну крупу, в основному із збіжжя, привезеного з Росії. Велике місце в промисловості Бродів посідало виготовлення півфабрикатів з кінського волоса і щетини. Сировину у великій кількості привозили з
