Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте
Видимость
закрытое
Популярность:
У сообщества нет огня Прометея
Домен:
club160835527
Описание
Продажа фототехники Olympus.
Все фотоаппараты и обьективы новые, с официальной гарантией и по привлекательной цене, дешевле, чем в любом магазине;)
Самара и Москва - оплата при получении, другие города по 100% предоплате.
В группе представлен не полный перечень товаров. По всем подробностям обращайтесь в [id137539473|личные сообщения продавцу] или по тел. 89991702289 (можно на whatsapp или viber)
Подписывайтесь в инстаграм https://www.instagram.com/olympus__shop/
Моя фотостраничка - https://www.instagram.com/a_galochkin/
![[КПЛ] Мельштрасс. Что из себя может представлять центральный город Кретары? Ведь это вам не какой-то мелкий городок где-то на окраине, а само сердце Королевства. Стоит ли говорить о видах необычайной красоты, которые радуют глаз каждого приехавшего сюда человека? Навряд ли. Но нельзя не сказать, что ничего подобного ни один из вас никогда не видел. И кажется, будто нет на всем белом свете места более живописного, нежели центральный город Мельштрасс.
Именно здесь проживает глава Королевства и должностные лица. Именно здесь находится Университет, в котором представители каждой расы могут получить лучшее на планете образование. Именно в этот город стремятся попасть огромное количество людей ради того, чтобы добиться огромных высот.
Единственным путем, по которому можно попасть в центральный город была, есть и остается самая протяженная на планете река. По ней на кораблях прибывают новые ученики, готовые к получению новых знаний в самых разных отраслях. На конечной станции, которая располагается как раз-таки в Мельштрассе они сходят с кораблей и впервые ступают на землю своего будущего дома.
Группу студентов на перроне всякий раз встречает человек, который провожает их в Главный Замок, дабы каждый новоприбывший узнал, наконец, свою расу и прошел распределение в город, который в будущем станет его новым домом, а однокурсники семьей.
Главный Замок нельзя не упомянуть. Его башни гордо возвышаются над всем центральным городом, над каждым домом и абсолютно каждым строением. Кирпичные стены замка притягивали взгляды прохожих и заставляли восхищаться красотой архитектуры.
Как-нибудь обязательно следует посетить Мельштрасс и осмотреть все его окрестности, а пока вам следует пройти за сопровождающим прямиком в Замок.](https://sun1-15.userapi.com/s/v1/if2/07uoWILZtCZnOSX6pCSqwIimwtkuTRMyHxw32G4sv85cILf1k9Ya9T0j8pRcZGDJoJjHXaVpBsqOLM7WoezC7viD.jpg?quality=96&crop=0,294,1508,1508&as=32x32,48x48,72x72,108x108,160x160,240x240,360x360,480x480,540x540,640x640,720x720,1080x1080,1280x1280,1440x1440&ava=1&cs=480x480 "[КПЛ] Мельштрасс. Что из себя может представлять центральный город Кретары? Ведь это вам не какой-то мелкий городок где-то на окраине, а само сердце Королевства. Стоит ли говорить о видах необычайной красоты, которые радуют глаз каждого приехавшего сюда человека? Навряд ли. Но нельзя не сказать, что ничего подобного ни один из вас никогда не видел. И кажется, будто нет на всем белом свете места более живописного, нежели центральный город Мельштрасс.
Именно здесь проживает глава Королевства и должностные лица. Именно здесь находится Университет, в котором представители каждой расы могут получить лучшее на планете образование. Именно в этот город стремятся попасть огромное количество людей ради того, чтобы добиться огромных высот.
Единственным путем, по которому можно попасть в центральный город была, есть и остается самая протяженная на планете река. По ней на кораблях прибывают новые ученики, готовые к получению новых знаний в самых разных отраслях. На конечной станции, которая располагается как раз-таки в Мельштрассе они сходят с кораблей и впервые ступают на землю своего будущего дома.
Группу студентов на перроне всякий раз встречает человек, который провожает их в Главный Замок, дабы каждый новоприбывший узнал, наконец, свою расу и прошел распределение в город, который в будущем станет его новым домом, а однокурсники семьей.
Главный Замок нельзя не упомянуть. Его башни гордо возвышаются над всем центральным городом, над каждым домом и абсолютно каждым строением. Кирпичные стены замка притягивали взгляды прохожих и заставляли восхищаться красотой архитектуры.
Как-нибудь обязательно следует посетить Мельштрасс и осмотреть все его окрестности, а пока вам следует пройти за сопровождающим прямиком в Замок.")
![Лисе́ць. Лисе́ць — село в Україні, Дунаєвецькому районі Хмельницької області. Населення становить 924 особи (465 дворів). Орган місцевого самоврядування — Лисецька сільська рада. Село обгортають такі населені пункти: село Велика Побійна на півночі, Заголосна на північному заході, Тимків на сході, на півдні Сокілець та Великий Жванчик на заході. Лисець згадується в реєстрі димів (податкових одиниць) Подільського воєводства за 1493 рік . Однак немає сумнівів, що село існувало і раніше. У 16 ст. орендар Юрій Телефус збудував замок —– його зруйнували волохи.[1] Найбільш поширеною галуззю економіки Лисця було землеробство, яке мало тут давні традиції. У 1798 році село було надане у тимчасове користування строком на 50 років Яну Ратиборському.
Лисець був значним населеним пунктом, так у 1889 році в ньому нараховувалось 410 дворів, де проживало 2402 жителя. У 1860 році священик (вперше Лисецький піп згадується у документах за 1565 рік[2]) Лисецької церкви Пресвятої Богородиці (збудована у 1721 р., дерев’яна триверха) запропонував селянам віддати своїх дітей на навчання, при цьому наголосив, що навчати буде безкоштовно, а книги купуватиме за власні кошти; священик відкрив школу з приходом осені. В цей період село мало власне ґмінне управління, що керувало навколишніми селами та володіло більш ніж 5000 десятин землі.
За новим територіально-адміністративним поділом 1925 року, Лисець ввійшов до Новоушицького району Кам‘янець–Подільського округу. За даними Всесоюзного перепису 1926 р. в Лисці нараховувалось 563 двори, проживало 2146 жителів Центральним елементом герба є гербовий щит синього кольору. Синій колір символізує мир, спокій, злагоду. Щит поділений на дві частини горизонтальною хвилястою лінією, яка символізує річку Бобравку. Верхню частину гербового щита займає стилізоване зображення ластівки - символ нестримного руху вперед, символ волі і працелюбства. В нижній частині гербового щита розташовано композицію із трьох яблук, що підкреслює вирощування, заготівлю і продажу плодів садівництва жителями села. Знизу і з боків гербовий щит обрамляє стилізоване золоте дубове листя - символ могутності, сили, довголіття. Зверху гербовий щит обвиває синя стрічка з написом с.Лисець. Геральдичну композицію вінчають п'ять пшеничних колосків, які символізують багатство, славу, мудрість, доброУ селі народився Володимир Петрович Затонський (1888—1938) — український державний і партійний діяч.
Мастикаш М.В. (1947) — Член Спілки художників України, автор герба села Лисець. і красу.](https://sun1-26.userapi.com/impf/Um0aa6uzXTPkZz5E56eEwYecpoHMGuheF9kerw/wTw2yuItKEs.jpg?quality=96&as=32x32,48x48,72x72,108x108,160x160&sign=067951f9eef87c0f66843161e0b8c331&u=nMpksGsAvHQSWlKHyfTknfiZAro9Ft-DB_CIJZNKXcU&cs=480x480 "Лисе́ць. Лисе́ць — село в Україні, Дунаєвецькому районі Хмельницької області. Населення становить 924 особи (465 дворів). Орган місцевого самоврядування — Лисецька сільська рада. Село обгортають такі населені пункти: село Велика Побійна на півночі, Заголосна на північному заході, Тимків на сході, на півдні Сокілець та Великий Жванчик на заході. Лисець згадується в реєстрі димів (податкових одиниць) Подільського воєводства за 1493 рік . Однак немає сумнівів, що село існувало і раніше. У 16 ст. орендар Юрій Телефус збудував замок —– його зруйнували волохи.[1] Найбільш поширеною галуззю економіки Лисця було землеробство, яке мало тут давні традиції. У 1798 році село було надане у тимчасове користування строком на 50 років Яну Ратиборському.
Лисець був значним населеним пунктом, так у 1889 році в ньому нараховувалось 410 дворів, де проживало 2402 жителя. У 1860 році священик (вперше Лисецький піп згадується у документах за 1565 рік[2]) Лисецької церкви Пресвятої Богородиці (збудована у 1721 р., дерев’яна триверха) запропонував селянам віддати своїх дітей на навчання, при цьому наголосив, що навчати буде безкоштовно, а книги купуватиме за власні кошти; священик відкрив школу з приходом осені. В цей період село мало власне ґмінне управління, що керувало навколишніми селами та володіло більш ніж 5000 десятин землі.
За новим територіально-адміністративним поділом 1925 року, Лисець ввійшов до Новоушицького району Кам‘янець–Подільського округу. За даними Всесоюзного перепису 1926 р. в Лисці нараховувалось 563 двори, проживало 2146 жителів Центральним елементом герба є гербовий щит синього кольору. Синій колір символізує мир, спокій, злагоду. Щит поділений на дві частини горизонтальною хвилястою лінією, яка символізує річку Бобравку. Верхню частину гербового щита займає стилізоване зображення ластівки - символ нестримного руху вперед, символ волі і працелюбства. В нижній частині гербового щита розташовано композицію із трьох яблук, що підкреслює вирощування, заготівлю і продажу плодів садівництва жителями села. Знизу і з боків гербовий щит обрамляє стилізоване золоте дубове листя - символ могутності, сили, довголіття. Зверху гербовий щит обвиває синя стрічка з написом с.Лисець. Геральдичну композицію вінчають п'ять пшеничних колосків, які символізують багатство, славу, мудрість, доброУ селі народився Володимир Петрович Затонський (1888—1938) — український державний і партійний діяч.
Мастикаш М.В. (1947) — Член Спілки художників України, автор герба села Лисець. і красу.")