Описание
Запорожець" — радянський автомобіль малого класу. Позиціонувався як мікролітражний автомобіль[1]. Виробник — Запорізький завод «Комунар», місто Запоріжжя.
Логотип ЗАЗ-966
Участь в розробці автомобіля брали: Московський завод малолітражних автомобілів (МЗМА), Мелітопольський моторний завод (МеМЗ), Ірбітський мотоциклетний завод (ІМЗ), Науковий автомоторний інститут (НАМІ).
Особливістю компонування автомобіля є розташування двигуна повітряного охолодження в задньому відсіку кузова, вперше застосоване в Радянському Союзі для легкових автомобілів[1].
Модельний ряд ЗАЗ-965 і ЗАЗ-965А (прототипом якого була модель Fiat 600 1956 року). В народі цю модель називають «горбатий» "Запорожець". Випускалася в 1960—1969 роках. ЗАЗ-966, −966В, ЗАЗ-968, −968А і −968М (прототипом якого була модель NSU Prinz 4 1961 року).
Всі автомобілі «Запорожець» мали ряд характерних особливостей конструкції: задньомоторне компонування з поздовжнім розміщенням консольно підвішеного двигуна за задньою віссю і коробки передач у межах колісної бази; кузов типу «дводверний седан», V - подібний чотирициліндровий карбюраторний двигун з повітряним охолодженням; незалежну підвіску всіх коліс; автономний бензиновий огрівач салону.
Двигун, зчеплення, коробка передач і головна передача були об'єднані в один агрегат.
Історія
Створений у 1960 році, ЗАЗ-965 мав двигун потужністю тільки 23 к.с., з робочим об'ємом 0,75 л.[2].
ЗАЗ-965A
В 1962 році — 27 к.с. і 0,9 л. [2].
ЗАЗ-966
В 1966 році була змінена конструкція впускного тракту та карбюратора і потужність при такому ж літражі була доведена до 30 к.с. [2]. При цьому вдалось вберегти взаємозамінність вузлів основних агрегатів. [2]
Одночасно на заводі вживалися заходи для збільшення пробігу двигуна до капітального ремонту. Починаючи з 25-30 тис. км у 1962 році цю цифру доведено до 75 тис. км у 1968 році[2].
Модернізований двигун МеМЗ-966 названо МеМЗ-966А. Конструктивні зміни забезпечили підвищення потужності, надійності, довговічності і економічності. При дотриманні правил експлуатації новий двигун збільшував пробіг автомобілю до першого капітального ремонту до 75 тисяч кілометрів, тоді, як до модернізаціі, після 50 тисяч кілометрів доводилося, як правило, замінювати, ряд деталей циліндро-поршневої групи, вкладки, шатунні підшипники. [3]
Конструктори намагались зберегти взаємозамінність між моделями деталей і, де це можливо, вузлів. Модернізований двигун взаємозамінний з своїм попередником. Власник «Запорожця», купленого 2-4 роки тому (в 1964-1962 рр.), наїздивши 40-60 тис. км, приступаючи до ремонту двигуна, може придбати вузли і деталі МеМЗ-966А. [3]
ЗАЗ-968
У нового двигуна збільшено діаметр і змінена форма впускних клапанів у головці циліндрів. Всі деталі, якими комплектується нова головка циліндрів, крім сідла і впускного клапана, також взаємозамінні з деталями, встановленими в головках циліндрів попередніх випусків (пружини, тарілки, сухарі, клапани, направляючі і т.д.). Покращено оребрення, проходи для охолоджуючого повітря. Нова головка циліндрів в зборі взаємозамінна з головкою циліндрів старих випусків.[3]
Модернізований двигун забезпечувався карбюратором К-125 виробництва Ленінградського карбюраторного заводу. Новий карбюратор вирізняється досконалою схемою, що забезпечує двигунові не тільки підвищення потужності, а й поліпшення економічності. На двигуні збільшено діаметр каналу і змінено фланець для кріплення карбюратора біля впускної труби.[3]
Впускна труба в зборі з карбюратором К-125 взаємозамінна з аналогічним вузлом попередньої конструкції, фланець якої розрахований на встановлення карбюратора К-123. При встановленні карбюратора К-125 замість К-123 обов’язково разом з впускною трубою необхідно замінити і повітряний фільтр.
ЗАЗ-968М
Контрольні випробовування автомобіля з двигуном МеМЗ-966А підтвердили, що економічність і динаміка
